“МІРАЖІ СВОБОДИ” НА “МОЛОДОСТІ-49”

Історія українського авангардного кіно бере свій початок ще з 1920-х років та фільмів Дзиґи Вертова, Олександра Довженка та Івана Кавалерідзе. Проте починаючи з 1930-х зі зміцненням цензурних обмежень будь-які прояви формалізації, поетичності та неконвенційної естетики наглухо витісняються ідеологічно коректним офіційним кіно.

Лише друга половина ХХ століття, принесла відродження образів експериментального кіно, спершу в роботах школи “українського поетичного кіно” 1960-х, а після її розгрому – в маргінальних видах кіно: студентському, науково-популярному і аматорському фільмі.

Програма “Міражі свободи” від Довженко-Центру на міжнародному кінофестивалі “Молодість” частково розкриває кожен з цих напрямків пошуку свободи в кінематографі. Серед робіт студентів Київського інституту кіно імені Карпенка-Карого виділяються роботи майбутніх легенд українського кіно – Романа Балаяна, Ігоря Мінаєва, Ади Квірая в ранніх фільмах котрих ще відчувається розвиток естетики поетичного кіно.

Основним осередком експерименту науково-популярного кіно був згуртований навколо постаті Фелікса Соболєва творчий колектив студії “Київнаукфільм”. Програма представляє паралельний – анімаційний – доробок цієї кіностудії, який своєї абсурдністю та іронічністю в 1980-х перехопив ініціативу у кібернетичного та дидактичного наукового кіно 1970-х.

Нарешті стабілізація радянського життя в добу «застою» та поява легких та дешевих аматорських кінокамер призвела до буму аматорського кіно й появи великої кількості фільмів знятих як одинаками-фотолюбителями, так і цілими колективами заводських кіностудій. Зроблені в діапазоні від документальних хронік сімейного життя да пародійних кінокомедій ці “ефемерні фільми” виразили як побут 1970-1980-х, так і трагедію пізньорадянського неофіційного мистецтва.

Покази програми відбудуться з 27 по 29 серпня в Синій залі Дому кіно.

БЛОК 1. ФІЗИКИ

27 серпня, 20:30

Квитки: https://bit.ly/2PY2O1d

29 серпня, 22:30

 Квитки: https://bit.ly/321li6m

ПУТІВКА В ЮГОСЛАВІЮ

1987, реж. Андрій Тузяк, Олег Качмар, 2 хв.

Абсурдний аматорський фільм, знятий студентам на центральних вулицях Львова наприкінці 1980-х років, коли в повітрі уже витає настрій змін, поводження в міському просторі стає більш розкутим і в моду входять джинси-банани та пальта “з чужого плеча”. 

БЕЗ НАЗВИ

1990; реж. Микола Перетятко; 8 хв.

Любительска кінохроніка з сімейного архіву фізика й інженера Миколи Перетятка. На позначених відбитками часу кадрах 16 мм плівки збереглася прогулянка одного дня. 9 травня пара відпочиває в околицях міста, відвідує місця оборони Києва в Другій світовій війні, вітає танкістів, які проїжджають автострадою, і довго вдивляється в небо, де, немов листя з дерев, ширяють парашутисти. 

МІРАЖ

1984; реж. група студентів Харківського політехнічного інституту під керівництвом Аркадія Фаустова, зокрема Олег Мінц, Андрій Петров; 4 хв.

Іронічна монтажна реклама легендарної студентської любительської кіностудії “ХПІ-фільм”, з якої ви дізнаєтесь, як невелика студентська організація затьмарила своїм успіхом провідні голлівудські кінофабрики і навіть увійшла в “Історію кіномистецтва” Жоржа Садуля.

КВК

1965; група студентів Харківського політехнічного інституту під керівництвом Аркадія Фаустова; 9 хв.

Хроніка з життя харківських студентів, коли у їх розмірене інститутське життя увірвалася подія під назвою “Клуб веселих і кмітливих”. Прем’єра фільму відбулася у 1965 році під час виступу команд ХПІ і ХДУ у всесоюзній грі “КВК”. Це стало першим випадком використання в змаганнях “КВК” засобів кіно.

ПОКАЗУЙТЕ, НАМ ЦІКАВО

1981, реж. група студентів Харківського політехнічного інституту під керівництвом Аркадія Фаустова; 10 хв.

Замальовка про місце телебачення в житті простої радянської людини і неймовірне зростання попиту на телевізори й супутні товари напередодні показу телепередачі, присвяченої Дню сміху. 

НОВИЙ МАРШРУТ

1981, реж. Ірина Борисова, Олександр Голубчик, Василій Столбовий, А. Ярмолюк, Владислав Малінов, Аркадій Фаустов,  Л. Галкін, А. Гордєєв, В. Хлолокіна, А. Сидоренко, Петро Імшенецький; 2 хв.

Експериментальна анімаційна стрічка на тему “комфортабельності” громадського транспорту в годину пік. Одна з авторів мультфільму, керівниця анімаційної студії ХПІ-фільму Ірина Борисова згодом емігрувала до США, де разом із чоловіком, колегою по ХПІ-фільму, володарем “Оскару” за спецефекти у фільмі “Хижак” Євгенієм Мамутом, створила музей анімації.  

МОЗАЇКА

1989; реж. Володимир Врублевський; 7 хв.

Анімована інструкція до відомої радянської дитячої аналогової гри, яка несподівано перетворюється на експериментальну анімацію в стилі абстрактних фільмів Ганса Ріхтера чи Вальтера Рутмана. Фільм доповнюють візуальні й аудіо-елементи, які відсилають до популярних в другій половині 1980-х – нью-ейджу та гри “Пакман”. 

ПРАВДА КРУПНИМ ПЛАНОМ

1988; реж. Володимир Гончаров; 9 хв

Мультиплікаційний фільм для дорослих, який деконструює і оголює вихолощені радянські кліше у традиційних для періоду гласності пошуках правди. 

СТРАСТІ МОРДАСТІ

1991; Володимир Гончаров, Валерій Конопльов, Вадим Тюряєв, Олександр Бубнов; 9 хв.

Психоделічна трилогія анімаційних жахливчиків, що складається з мініатюр “Втеча”, “Гість” та “Колобок” та занурює глядачів у моторошний світ колективного несвідомого зразка початку 1990-х. Один із авторів сценарію і режисерів Олександр Бубнов розвине жанр подібних горор-мультфільмів на створеній у 1990 році незалежній анімаційній студії “Борисфен-С”.   

 АСФАЛЬТРОНІК

1967/2001; реж. УПВ АРТ ГРУП і Вячеслав Бугаєвський; 4 хв.

На відомого професора з Інститут кібернетики здійснюють збройний напад, про що одразу повідомляють у центральних газетах. Підозрюють, що це спецоперація ЦРУ з викрадення найсильніших “розумів” країни. Автори про фільм: “Унікальні кадри з радянського підпільного шпигунського бойовика 1967 року у супроводі ВІА “Асфальт” і їх композиції у жанрі сінт-поп “Асфальтронік’ 67”. 

БЛОК 2. ЛІРИКИ

28 серпня, 20:30

Квитки: https://bit.ly/2DYNNcY

29 серпня, 19:30

Квитки: https://bit.ly/345vk99

Дім кіно, Синя зала

ТА, ЩО ВХОДИТЬ У МОРЕ

1965, реж. Леонід Осика; 16 хв.

Курсова робота легендарного режисера Леоніда Осики, за яку він був публічно звинувачений в «екзистенціалізмі», «занепадництві» «запозиченні у “нової хвилі”». Сам фільм – коротка поетична притча про початок людського життя. Маленька дівчинка грає на березі моря, і воно стелиться перед нею як вільна поетична стихія буття. А поруч на пляжі йде доросле життя, буденність, проза. Фільм справив неабияке враження на Сергія Параджанова й вплинув на його подальшу творчість.

КИЇВСЬКИЙ ЕТЮД

1966; реж. Едуард Тимлін; 9 хв.

Міська симфонія, головним героєм якої виступає осінній Київ середини 60-х років. Схоплені на льоту барви міста, підкреслені джазовими акцентами композитора Володимира Губи, роблять цей фільм одним з найбільш точних ілюстрацій настроїв міста 1960-х, та ставить його в один ряд з іншим “київським” шедевром – фільмом Михаїла Кауфмана “Навесні”.

ЗЛОДІЙ

1969; реж. Роман Балаян; 11 хв.

Дипломна робота Романа Балаяна, зафільмована їм під час навчання в Київському інституті ім. Карпенка-Карого. Спрага та голод штовхають сільського хлопця на – здавалося б – безневинний вчинок: він напивається парного молока прямо з-під сусідської корови. Але родина місцевих багатіїв розцінюють вчинок хлопця як злочин і вирішує провчити зухвальця. Чудові кадри щедрої природи контрастують в цьому фільмі зі сценами тваринної жорстокості, а сама стрічка виявляється одночасно сміливою студентською роботою та пошаною авангардним традиціям Олександра Довженка.

ПРИГОТУВАТИСЯ ВАШ ВИХІД

1975; реж. Ігор Мінаєв; 11 хв.

Ще задовго до того як зняти культові стрічки “Холодний березень” (1987) та “Перший поверх” (1990) Ігор Минаєв створив невеликий медитативно-критичний фільм про будівництво нового суспільства й нового життя в Києві після закінчення Другої світової війни. Заснований на спогадах очевидців, це фільм створює незвичний портрет міста та його жителів, що супроводжується колажем та колажем архівних матеріалів із театру, робочих зборів, урочистостей, а також сценами з фабрик, театрів та дитячих закладів.

КИЇВСЬКІ ФРЕСКИ

1966; реж. Сергій Параджанов; 15 хв.

Нездійснений фільм Сергія Параджанова, сценарій якого побудований на контрастах: фактурних, звукових, колірних, типажних. В цьому Параджанов показує себе “всесильним богом деталей”. Його чуйне вухо уловлює партію кожного “інструменту” в “оркестрі” великого міста. Це брязкіт металу, і шелестіння шин на мокрому асфальті, і людські голоси, і нудний, в’ялий капіж затяжного осіннього дощу. Після зйомок кінопроб дирекція кіностудії прийняла рішення припинити зйомки “в цілому імпресіоністського фільму, пронизаного ідеєю пацифізму”. Від картини лишились лише 15-хвилинні кінопроби. Вони вціліли завдяки оператору Олександру Антипенко, який видав їх за свою дипломну роботу.

ВОДОЗАБІР

1987; реж. Ада Квірая; 16 хв.

Ручна камера проводить глядача закапелками абхазького міста, що стоїть на узбережжі моря, аж до кімнати та ліжка головного героя. Йому вже час іти на роботу і він з рушницею за спиною вирушає за межі міста, до невеличкої хатини лісника. Вдень він дбає про тишу і порядок у цих диких краях, слухає шепіт ріки, блукає гущавинами лісу, підставляє обличчя променям сонця… Якось вночі його увагу привертає стогін вовчиці, що потрапила у капкан. Чоловік рятує її, вона віддячує йому за послугу. Але неочікувано людські закони починають конфліктувати з законами природи. Фільм-притча, з її алегоризмом, рефлексією над природою людини і вишуканою візуальною поетикою, продовжує традицію грузинської школи поетичного кіно, найяскравішим представником якої був Тенґіз Абуладзе. 

КІНЕЦЬ КАНІКУЛ

1985; реж. Сергій Лисенко; 29 хв

Дипломний короткометражний фільм Сергія Лисенка, що був зафільмований у Києві та присвячений знаковому рок-гурту “Кіно”. Стрічка є фактично чотирма кліпами гурту, пов’язаними між собою однією сюжетною лінією. Сам фільм одразу став культовим явищем та вплинув на подальшу кінокар’єру фронтмена гурту Віктора Цоя, який згодом зіграв у стрічках “Асса” Сєрґєя Соловйова та “Голка” Рашида Нуґманова.