ТУРКСИБ – документальна стрічка про будівництво Туркестано-Сибірської магістралі. Нарівні з ЛЮДИНОЮ З КІНОАПАРАТОМ Дзиґи Вертова фільм вважається найяскравішим зразком радянського документального кіноавангарду.
Маловідомий в СРСР і сучасній Україні ТУРКСИБ справив величезний вплив на розвиток британського документального кіно й став культовим у Британії. Репрем’єра відреставрованої стрічки відбулася на фестивалі НІМІ НОЧІ (Одеса) із живим музичним супроводом від гурту Bronnt Industries Kapital (Велика Британія).
“Турксиб” цікавий не тільки новаторським монтажем і операторською роботою, але також фабульною драматургією, якій підпорядковано ритм фільму. Авторами сценарію – а точніше різних його версій – фільму виступили такі відомі теоретики кіно як Віктор Шкловський, Олександр Мачерет, Єфим Арон і сам Турін, якому, вочевидь і належить авторство останнього варіанту сценарію.
Неосяжні простори середньоазійських пустель, бавовняні плантації, середньовічний побут місцевого люду – все це показано в фільмі з непідробним ліризмом і вишуканістю. Залізниця, що має з’єднати Азію й далекий Сибір, стає магістраллю зустрічі цивілізацій, якою технічний прогрес невблаганно вторгається в медитативну пастораль мирних казахів. Маловідомий в СРСР і сучасній Україні, “ТУРКСИБ” справив величезний вплив на розвиток британського документального кіно й здобув у Британії культовий статус. Відреставрований Британським кіноінститутом (British Film Institute) в 2011 році “Турксиб” є реконструкцією британської версії фільму, змонтованої в 1930 році документалістом-експериментатором Джоном Грієрсоном (John Grierson). Британська версія, що відрізняється від радянської стрункішим і логічнішим монтажем, більш як на 10 хвилин довша за оригінальну: вочевидь з цензурних міркувань фільм було піддано перемонтажу в СРСР.
Цього разу топос для показу обирали особливо ретельно, оскільки він мав підкреслити “транспортну” тему стрічки. “ТУРКСИБ” вперше показали в арт-просторі “Мин”, що розташувався в колишньому Будинку трамвайника на Дегтярівській, 5. Зведений в 1902 як Народний дім (свого роду бюудинок культури), він у 1910 прийняв один з перших кінотеатрів столиці (за термінологією того часу – кінематографів), а в 1920-х перетворився на Клуб трамвайників, на другому поверсі якого було облаштовано простору театральну залу. Будинок культури Київського трамвайно-тролейбусного керівництва проіснував у цій по-купецьки пишній споруді до початку 2000-х.
Bronnt Industries Kapital – музичний інді-проект з Бристоля, створений продюсером і мультиінструменталістом Ґаєм Бартелом (Guy Bartell). В арсеналі проекту – три студійні альбоми Virtute et Industria, Häxan and Hard for Justice, випущені обмеженим накладом на британських і німецьких незалежних леблах. Альбом Häxan (2007) був створений як саундтрек до однойменного культового шведського німого фільму. Бартел підкреслює своє захоплення італійськими кримінальними фільмами, низькобюджетними трилерами та документальним кіно, які вплинули на створювану ним музику. Вперше гурт представив своє трактування “ТУРКСИБу” українським глядачам у червні цього року на фестивалі НІМІ НОЧІ (Одеса). В рамках проекту КОЛО ДЗИҐИ. Турксиб Bronnt Industries Kapital зіграють pre-party live.
Режисер фільму Віктор Турін був майже викреслений із історії радянського кінематографу. Про нього принагідно згадували лише стосовно фільму “Турксиб”. У той же час Турін, що мав досвід кінороботи в Голлівуді, був одним із піонерів українського ігрового кіно, автором низки непересічних художніх фільмів. Один із них, “Провокатор” (“Його кар’єра”, 1927) з українською актрисою Анною Стен, що невдовзі стала зіркою Голлівуду, Довженко-Центром було показано в рамках найавторитетнішого в світі Фестивалю німого кіно в Порденоне в жовтні цього року. Фільм було відреставровано на базі Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка 2011 року. Наразі в Центрі Довженка завершуються роботи з комплексної цифрової реставрації першого художнього фільму Віктора Туріна “Боротьба велетнів” (“Машина двох світів”, 1926) та фільму “Турксиб” в авторській радянській редакції