КОЛО ДЗИҐИ TEST

КОЛО ДЗИҐИ – це підбірка відреставрованих Довженко-Центром німих картин і збірка ранньої української анімації.

До циклу увійшла як вже визнана кінокласика, так і рідкісні, забуті, але віднайдені кіношедеври, що з’явилися на великих екранах уперше після 80 років заборон: “Людина з кіноапаратом” (1929) і “Одинадцятий” (1928) Д. Вертова, “Навесні” (1929) і “Небувалий похід” (1931) М. Кауфмана, “Сумка дипкур’єра” (1927), “Арсенал” (1929) і “Земля” (1930) О. Довженка, “Турксиб” (1929) В.Туріна, “Хліб” (1929) М. Шпиковського і програма ранньої української анімації “Мультагітпроп”.

КОЛО ДЗИҐИ – це унікальні саундтреки, створені на замовлення Довженко-Центру відомими українськими і зарубіжними музикантами, гуртами та діджеями.

Серед тих, хто надавав фільмам циклу нового звучання: британський мультиінструменталіст Гай Бартелл і його гурт  Bronnt Industries Kapital, український композитор Антон Байбаков, гурти ДахаБраха, Zapaska, PortMone, британці Test Dept, які заради фільму вперше об’єдналися після  розпаду в 90-х роках, та інші.

КОЛО ДЗИҐИ – це низка великих екранів у місцях, не пов’язаних із кінематографом, – усі музичні кіноперформанси з циклу КОЛО ДЗИҐИ відбувалися поза межами кінотеатру.

Локаціями для перформансів у різний час ставали: Київський планетарій, Мистецький Арсенал, Мала Опера, Центр сучасного мистецтва М17, територія покинутого і обжитого ГОГОЛЬФЕСТОМ Експериментально-механічного заводу, причал яхт-клубу Одеського морвокзалу та інші нетипові для кінопоказів варіанти публічного простору.

Кіноперформанси КОЛО ДЗИҐИ неодноразово ставали хедлайнерами фестивалів, ключовими подіями в рамках українських і зарубіжних культурних заходів, днів української культури.

Фільми з циклу КОЛО ДЗИҐИ з успіхом демонструвалися на найбільшому фестивалі архівних фільмів у Порденоне, під час Берлінського міжнародного кінофестивалю, в рамках найбільшого данського кінофестивалю CPH:PIX та інших кіноподіях міжнародного рівня.

Кілька років поспіль кіноперфарманси КОЛО ДЗИҐИ відкривали Міжнародний мультидисциплінарний фестиваль сучасного мистецтва ГОГОЛЬФЕСТ, були подією-відкриттям МКФ МОЛОДІСТЬ, Міжнародного фестивалю німого кіно і сучасної музики НІМІ НОЧІ тощо. 

Довженко-Центр розпочав демонстрацію українських реставрованих німих стрічок на фестивалі Le Giornate del Cinema Muto в Порденоне 2012 року, коли в рамках повної ретроспективи німих фільмів всесвітньовідомої актриси українського походження Анни Стен тут було вперше показано стрічку Віктора Туріна “Провокатор” (1926).

"Людина з кіноапаратом feat DJ Derbastler"

Знятий в Україні братами Дзиґою Вертовим і Михаїлом Кауфманом фільм ЛЮДИНА З КІНОАПАРАТОМ – один із найвизначніших маніфестів європейського кіноавангарду. 

У 2014 році авторитетне видання Sight & Sound назвало картину найкращим документальним фільмом усіх часів, а журнал Entertainment Weekly – одним із 12 документальних фільмів, які змінили світ. 

До 115-річчя Вертова репрем’єра відреставрованої картини відбулася в Київському планетарії на єдиному в Україні сферичному екрані діаметром 25 метрів.

Сучасний саундтрек для фільму створив Dj Derbastler (Іван Москаленко) – відомий український діджей, музикант, музичний продюсер, піонер української клубної музики та рейв-руху, легенда української андеґраундної культури.

"Навесні"

НАВЕСНІ– неігровий фільм, створений Михаїлом Кауфманом,братом і співавтором Дзиґи Вертова, відповідно до авангардистської теорії «кіноока».

Кадри пробудження міста, поновлення його життя, перегукуються з ліричними картинами відродження природи. У ліричній картині – зізнання в коханні Києву – постає нині майже невідома столиця кінця 1920-х років. Саме в НАВЕСНІ Кауфман уперше використав принцип «прихованої камери».

Другий із серії музичних кіноперформансів КОЛО ДЗИҐИ відбувся в Центрі сучасного мистецтва М17. 

Новий музичний супровід фільму створив сучасний композитор Олександр Кохановський – автор музики до низки експериментальних театральних постановок, кінофільмів, перформансів і мистецьких акцій.

"Polonia Restituta" feat СОН СОВИ

Polonia Restituta був створений підприємцем Юзефом Блешинським з приводу 10-річчя проголошення Польщею незалежності у 1918 році.  Урочиста прем’єра відбулася 27 лютого 1928 року у варшавському Великому театрі.

Хронологічно Polonia Restituta він охоплює період від 1917-го, коли у Варшаві перебували окупаційні війська Ханса фон Беселера, по 1921-й рік і завершується підписанням Ризького миру. 

Постійним контрапунктом до наративу про народження Польщі є українські визвольні змагання: на екрані з’являються Львів, Київ, Житомир, Бердичів тощо. Ми бачимо Симона Петлюру, що приймає парад під Ямполем після завершення Першого Зимового походу та крокує вокзалом поруч з Юзефом Пілсудським, бачимо бійців низки українських збройних формувань, включно з російським антибільшовицьким підрозділом війська УНР.

Критика сприйняла фільм Polonia Restituta схвально, але планованого широкого прокату у Польщі та США не відбулося — ймовірно, через шахрайство Блешинського з фінансами (у 1929-му загадкового підприємця оголосили у розшук). 

Подальша доля патріотичної стрічки виявилася невтішною. Її фрагменти, що збереглися у польських архівах, загалом склали 1075 метрів плівки на противагу 2286 в копії 1928 року для американського прокату. 

Національна фільмотека Польщі (Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny) реставрувала документальні кадри Polonia Restituta. Прем’єра реставрованої версії фільму відбулася у Варшаві в 2019 році. Polonia Restituta – єдиний фільм, що входить до Польського національного списку Програми ЮНЕСКО “Пам’ять світу”.

Сучасний музичний супровід до фільму представив Сон Сови – український гурт, що грає на стику академічної музики, джазу та електро. Учасники групи ідентифікують жанр як «музику для ще не знятого кінофільму». 

"У АГНІ НАРОДЖАНАЯ" FEAT RELIKT

КОЛО ДЗИҐИ: Фільм «У агні народжаная» (БРСР, 1929) у живому супроводі Relikt (Білорусь).

Тисячолітня історія Білорусі – від княжих часів до Литовської доби та Речі Посполитої – сповнена визиску та соціальної несправедливості, завершується. Після громадянської війни спроба Білоруської Народної Республіки зберегти незалежність захлинається остаточно: Добровольчу армію Булах-Булаховського розбито Червоною армією. Тепер в Білорусі запанує мир і справедливість.

Велетенський національний епос, яким замислювався фільм «У агні народжаная» (В огні народжена), попри певну вторинність стосовно Довженкової «Звенигори», мав для білоруського кіно ті ж наслідки, що й Довженків фільм. Завдяки йому в Білорусі з’явився нарешті національний кінематограф.

Історіософський засяг режисера Уладзіміра Корш-Сабліна був тим складнішим і фундаментальнішим, що, на відміну від України, Білорусь не мала свого Грушевського, який концептуалізував би її минуле, а білоруська політична нація так і не відбулась. Проте, недовгий період «коренізації», оголошений більшовиками 1923 року, спричинив і в Білорусі культурний вибух, в епіцентрі якого з’явилось таке талановите кіно як «У агні народжаная».

Завдяки динамічному монтажу, незвичним ракурсам зйомки, подвійним експозиціям, нелінійному наративу «У агні народжаная» увійшов в історію як чи не єдиний білоруський авангардний фільм. 

Саме він стане головною подією Дня народження і відкриття сезону Довженко-Центру. «У агні народжаная» демонструватиметься у живому супроводі Relikt – білоруської групи, що грає в жанрах арт-рок, фолк-рок. В 2019 році Relikt випустили альбом, в який увійшов десяток білоруських народних пісень, зібраних з різних куточків Білорусі.

"ТУРКСИБ"

ТУРКСИБ – документальна стрічка про будівництво Туркестано-Сибірської магістралі. Нарівні з ЛЮДИНОЮ З КІНОАПАРАТОМ Дзиґи Вертова фільм вважається найяскравішим зразком радянського документального кіноавангарду. 

Маловідомий в СРСР і сучасній Україні ТУРКСИБ справив величезний вплив на розвиток британського документального кіно й став культовим у Британії. Репрем’єра відреставрованої стрічки відбулася на фестивалі НІМІ НОЧІ (Одеса) із живим музичним супроводом від гурту Bronnt Industries Kapital (Велика Британія). 

“Турксиб” цікавий не тільки новаторським монтажем і операторською роботою, але також фабульною драматургією, якій підпорядковано ритм фільму. Авторами сценарію – а точніше різних його версій – фільму виступили такі відомі теоретики кіно як Віктор Шкловський, Олександр Мачерет, Єфим Арон і сам Турін, якому, вочевидь і належить авторство останнього варіанту сценарію.

 Неосяжні простори середньоазійських пустель, бавовняні плантації, середньовічний побут місцевого люду – все це показано в фільмі з непідробним ліризмом і вишуканістю. Залізниця, що має з’єднати Азію й далекий Сибір, стає магістраллю зустрічі цивілізацій, якою технічний прогрес невблаганно вторгається в медитативну пастораль мирних казахів. Маловідомий в СРСР і сучасній Україні, “ТУРКСИБ” справив величезний вплив на розвиток британського документального кіно й здобув у Британії культовий статус. Відреставрований Британським кіноінститутом (British Film Institute) в 2011 році “Турксиб” є реконструкцією британської версії фільму, змонтованої в 1930 році документалістом-експериментатором Джоном Грієрсоном (John Grierson). Британська версія, що відрізняється від радянської стрункішим і логічнішим монтажем, більш як на 10 хвилин довша за оригінальну: вочевидь з цензурних міркувань фільм було піддано перемонтажу в СРСР.

Цього разу топос для показу обирали особливо ретельно, оскільки він мав підкреслити “транспортну” тему стрічки. “ТУРКСИБ” вперше показали в арт-просторі “Мин”, що розташувався в колишньому Будинку трамвайника на Дегтярівській, 5. Зведений в 1902 як Народний дім (свого роду бюудинок культури), він у 1910 прийняв один з перших кінотеатрів столиці (за термінологією того часу – кінематографів), а в 1920-х перетворився на Клуб трамвайників, на другому поверсі якого було облаштовано простору театральну залу. Будинок культури Київського трамвайно-тролейбусного керівництва проіснував у цій по-купецьки пишній споруді до початку 2000-х.

Bronnt Industries Kapital – музичний інді-проект з Бристоля, створений продюсером і мультиінструменталістом Ґаєм Бартелом (Guy Bartell). В арсеналі проекту – три студійні альбоми Virtute et Industria, Häxan and Hard for Justice, випущені обмеженим накладом на британських і німецьких незалежних леблах. Альбом Häxan (2007) був створений як саундтрек до однойменного культового шведського німого фільму. Бартел підкреслює своє захоплення італійськими кримінальними фільмами, низькобюджетними трилерами та документальним кіно, які вплинули на створювану ним музику. Вперше гурт представив своє трактування “ТУРКСИБу” українським глядачам у червні цього року на фестивалі НІМІ НОЧІ (Одеса). В рамках проекту КОЛО ДЗИҐИ. Турксиб Bronnt Industries Kapital зіграють pre-party live.

 Режисер фільму Віктор Турін був майже викреслений із історії радянського кінематографу. Про нього принагідно згадували лише стосовно фільму “Турксиб”. У той же час Турін, що мав досвід кінороботи в Голлівуді, був одним із піонерів українського ігрового кіно, автором низки непересічних художніх фільмів. Один із них, “Провокатор” (“Його кар’єра”, 1927) з українською актрисою Анною Стен, що невдовзі стала зіркою Голлівуду, Довженко-Центром було показано в рамках найавторитетнішого в світі Фестивалю німого кіно в Порденоне в жовтні цього року. Фільм було відреставровано на базі Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка 2011 року. Наразі в Центрі Довженка завершуються роботи з комплексної цифрової реставрації першого художнього фільму Віктора Туріна “Боротьба велетнів” (“Машина двох світів”, 1926) та фільму “Турксиб” в авторській радянській редакції