Засипле сніг дороги…

Одного зимового вечора літній чоловік, попихкуючи люлькою біля каміну, пригадує найбільш зворушливі моменти свого життя. В його пам’яті постають і зникають, немов сліди на снігу, спогади про безтурботне дитинство, юність, яка припала на роки війни, сумні втрати і переможні салюти, кохання і теплі сімейні прогулянки. Компанію йому складає лише вірний пес — один із героїв і співучасників його давніх вражень.

Ліричний «фільм-ностальгія» або «фільм-спогад», як його називає автор, рефлексує над тим, як працює пам’ять людини. Відчуття тепла і близькості автор передає не лише у змісті, але й у техніці створення фільму. Різні відтінки білого він досягає, використовуючи сіль і обсмажену манку, чорний колір дає вугілля.