МИСТЕЦТВО ДИВИТИСЯ І РОЗУМІТИ

Перевірено, що в музеї людина проводить перед картиною в середньому 7 секунд. Кінофільм дивиться рівно стільки, скільки він триває. Але чи достатньо цього, щоб збагнути деталі, художню мову й ефект твору?

На кожному занятті практикуму “Мистецтво дивитися і розуміти” ми зосереджуємося лише на трьох творах мистецтва. Ми неквапливо розмірковуємо над ними, шукаємо слова, щоб описати свої враження і поділитися ними з іншими. Це напружена інтелектуальна робота – і, водночас, цікава гра. Коли вона закінчиться, образи надовго залишаться в нашій пам’яті.

Ми застосовуємо певні правила гри, “стратегії”, які полягають ось у чому: спочатку ставимо запитання, потім шукаємо відповідь, намагаємося обґрунтувати думку, виходячи з побаченого, дослухаємося до міркувань інших, стикаємося з безліччю нових запитань і можливих інтерпретацій… Що більш талановитий твір, то більше простору для сприйняття і більше культурних кодів в ньому заховано.

Ми вдаємося до експерименту – поєднуємо споглядання картин з переглядом фрагментів кіно. Таким чином відкриваємо для себе споріднену природу мистецтв, які називаються візуальними. Пересвідчуємося, що зображення, виконані пензлем чи кінокамерою, підпорядковані загальним естетичним законам.

На заняттях програми ми з дітьми БУДЕМО:

• розглядати твори класичного мистецтва – фрагменти фільмів, картини, скульптури, графічні аркуші, художні фото, добірка яких охоплює усі часи і народи;
• протягом однієї години зосереджуватись на трьох образах, щоб мати час подумати і насолодитися
• відповідати на нескладні запитання, які запускають процес дослідження творів;
• народжувати і “одягати” у слова свої ідеї стосовно побачених творів;
• намагатися обґрунтовувати власні думки і переконувати інших у слушності своїх спостережень;
• чемно і з повагою приймати інші міркування.

На заняттях програми ми з дітьми НЕ БУДЕМО:

• нехтувати власними інтуїтивними здогадками чи життєвим досвідом (вас здивує, але у дітей все це є!);
• навмисно зосереджуватись на іменах, назвах і датах – адже нам важливіше запам’ятати візуальні образи і пережиті у зв’язку з ними почуття;
• одержувати оцінки за правильну відповідь – тому що, коли йдеться про мистецтво, не буває “правильних” і “неправильних” емоцій і кожна людина накопичує власний унікальний досвід;
• порівнювати дітей між собою – тому що кожне окреме міркування і спостереження є внеском у спільну роботу, стає досягненням усієї групи в цілому.

Авторка програми – Марина Скирда, головний мистецтвознавець Музею кіно Довженко-Центру.